Народна творчість  - казки, пісні, легенди, приказки, прислів’я, вишивки, гончарні та різьбярські вироби… Саме вони відкривають дітям чарівне віконце в історію й культурну спадщину рідного краю. Ось тому ми так часто вертаємося до тисячолітньої цілющої криниці, щоб наші діти щедро черпали з неї духовну чистоту, красу й наснагу. Для цього організовуємо заняття гуртка «Фольклорне – етнографічне краєзнавство», свята рідної мови, вечорниці, зустрічі з казкою, виставки предметів народного побуту, створення проектів «Наші обереги» і т. д.  Вся ця робота ведеться в співдружності з батьками.

Свята, зустрічі, виставки, освячені душами дітей і батьків, виходять цікавими, щирими, неказенними й небуденними. Особливо мені припали до душі слова  бабусі другокласниці Даринки: «Спасибі вам, велике спасибі за збереження нашої мелодійної, співучої, найкращої у світі мови, наших традицій, пісень, віршів, за те, що вселяєте в душі наших дітей любов до України. Давно вже такого не було, щоб за одне свято згадалося все те, що було в дитинстві, -  розповідала бабуся, - що бачилось та чулось. Всі ваші зустрічі та свята повертають в минуле, таке рідне й незабутнє. Так вразили пісні та вірші у виконанні учнів школи. І, повірте, я вже не думала, що наші сучасні діти – і раптом знають та ще й уміють співати такі  пісні! Спокійні, тихі голоси, мелодії, оформлення світлиці, вбрання і мерехтіння свічок – усе це настільки переносить у ті часи, що забуваєш: за вікном уже інакше – і мова не така, і люди не такі щирі, й Україна інша.  Не хочеться полишати цю чарівну українську казку. Вертайте, хоч іноді, вертайте нас до неї для збереження доброти у душах».

Не промину нагоди згадати свято «Козацькому роду нема переводу (присвяченого Святій Покрові і Дню Захисника України),  «Вишивка пливе над моєю Україною», «Новорічні щедрівки», «У гостях у баби Ярини», «Свято Великодня», «Андріївські вечорниці», які залишили незабутнє враження в серцях дітей і батьків.

В цьому році наша «Світлиця» поповнилася новими експонатами, що висвітлюють нашу народознавчу працю. Водночас тут були і є широко представлені предмети народного побуту: рушники, скатертини, рядна, рубель з качалкою, гончарний посуд, жіночий та чоловічий одяг, а також вишивки, в'язання, вироби з дерева. Всі ці речі зібрані учителем, учнями та батьками.

Ось саме так ми в Андріївському НВО використовуємо скарби народного генія у своїй повсякденній роботі з дітьми, збагачуючи їхнє життя та й сам процес виховання. Народне слово, пісня допомагають нам посіяти в дитячих душах оте «розумне, добре, вічне».

Гордон Олена Василівна,

керівник краєзнавчого гуртка

«Фольклорно – етнографічне краєзнавство»